/Files/images/2015-2016_navchalniy_rk_/dodatki_/3414f2a21e.gif


Село! – і серце одпочине,
Село на нашій Україні –
Неначе писанка, село,
Зеленим гаєм поросло…
Цвітуть сади, біліють хати…
А кругом широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле…
Т.Г.Шевченко



Село Семенівка! Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля рястом уквітчана, добром закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до тієї землі, де вони народилися і живуть. Можна багато сказати прекрасних слів і про наше рідне село, про його лани широкополі, гаї зелені, тиху річку Трубіж, яка блакитною крайкою оперізує його, про озера. Славне наше рідне село героїчними сторінками своєї історії, яка дає нам наснагу відшукати своє коріння, знайти ту силу любові й гордості за своїх предків.



Тихий шум
Мені навіяв безліч дум.
Про давні роки незабутні…
Мудрі, вічні вчителі мої.


Ми чуємо голос предків, у ньому відлунюються сторінки історії нашої школи. Школа – найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв'язок, що з’єднує минулі, сьогоднішні і майбутні покоління в одне велике історичне живе ціле. Історія розвитку освіти в селі Семенівка, яке колись називалося Семенчичі, сягає сивої давнини…


Освітня система на території села розвивалася на ґрунті політичних, економічних та соціальних процесів, що відбувалися в різні історичні періоди і була невід’ємною складовою господарського комплексу. За багаторічну історію села на його території формується освітній комплекс, що охоплює системи дошкільної, початкової, загальної середньої та позашкільної освіти.


Перший заклад освіти з’явився у селі Семенівка в 1885 році. Це була трикласна земська школа, в якій була одна класна кімната і кімната для вчителя. Всі три класи навчалися разом в кількості 30-40 осіб, самі хлопці. За згадкою старих людей, дітей учив читати і писати відставний солдат Бараннік Олександр. Він викладав арифметику, російську мову. Обов’язковим було викладання Закону Божого, який читав місцевий батюшка.


У 1910 році був відкритий 4 клас. У ньому навчалися самі дівчатка. Викладалися такі предмети: російська мова, слов’янське читання, арифметика, Закон Божий. Вчителями були жителька села Семенівки Мишта Людмила Федорівна, дочка місцевого пана, прізвище іншої невідоме. В школі було понад 70 учнів.
Навчання починалося після Покрови, а закінчувалося навесні, бо потрібно було виганяти череду на пасовище, а за це відповідали діти.


У 1915 році сільська земська школа знаходилася в Греська Омелька. Обов’язковим було викладання Закону Божого тричі на тиждень. Дорогоцінним її надбанням стала бібліотека, яка нараховувала до сотні книг. Книги в бібліотеці мали релігійний зміст. Їх берегли і цінували, передаючи з рук в руки, як джерело знань і неоціненне багатство народної мудрості.


Земська школа проіснувала до 1917 року.
Внаслідок декрету про відокремлення школи від церкви, церкви від держави у 1918 році було створено чотирикласну початкову школу, в якій навчалися хлопчики і дівчатка. Школа нараховувала 100 учнів. Назавжди в пам’яті народній збережуться імена тих вчителів, хто відкрив нову сторінку в розвитку освіти. Це незабутні Надія Данилівна (прізвище невідоме), Мишта Раїса Федорівна і Кисіль Анастасія Василівна. Нам безмежно дорогі ці імена.


Через низький рівень грамотності населення 1929-1930 роках був організований лікнеп. До лікнепу дули зараховані Бараннік Яків, Коломієць Синкліта, Денисенко Василина, Кольга Федора та інші.
Працював у школі малописьменних Тихий Йосип Євдокимович, уроженець села Семенівки. У 1939 році Йосип Євдокимович закінчив Херсонський педагогічний інститут (факультет біології та хімії). До останніх років свого життя він працював на педагогічній ниві, віддаючи свої знання, досвід своїм односельчанам.


У 1931 році школа стала трудовою, мала чотири класи і понад сто учнів. В цій школі почав свою педагогічну діяльність Сологуб Дмитро Максимович. Тут же працювали Кисіль Надія Василівна, Тиха Марія Митрофанівна, Чичевський Дмитро Андрійович. Вони несли людям знання, добро, правду, істину.


У 1932 році в селі будується школа-семирічка, яка мала п’ять класних кімнат. Директором цієї школи був Язловський (ім’я та по батькові невідоме). Учнів збільшилося до 120 осіб. В 1940 році відкрився 8 клас.
Чорною хмарою пронеслась над Україною Велика Вітчизняна війна. Разом з односельцями захищати рідну землю пішли вчителі Кольга Іван Йосипович, Довгий Андрій Григорович, Гресько Федось Трохимович, Орда Петро Іванович.


Кольга Іван Йосипович народився у вересні 1920 року, в с.Леляки Березанського району Київської області. Після закінчення Переяслав-Хмельницького педучилища працював у Кам'янець-Подільську вчителем початкових класів. Звідти пішов служити у армію, де став льотчиком. Пройшов всю війну, нагороджений 7 урядовими нагородами. Після війни повернувся в рідне село і до виходу на пенсію працював учителем початкових класів. Іван Йосипович гарно малював. Його картини і сьогодні милують око його односельців. Помер Іван Йосипович у 1990 році.


Важка доля випала вчителю початкових класів Довгому Андрію Григоровичу. Народився 8 вересня 1923 року. В 1941 році закінчив Березанську середню школу і вступив у Львівське піхотне училище, яке не закінчив, тому що був відправлений на фронт. За бойові заслуги нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, медалями. Після поранення у 1942 році став інвалідом ІІ групи, через що повернувся у рідне село, де почав працювати вчителем початкових класів.


Роки, вони невблаганні, ідуть день за днем і зникають, але не безслідно. Так і в житті Феодосія Трохимовича Греська. Закінчив школу, потім інститут, і все перекреслила війна… Після війни працював учителем іноземної мови в Семенівській середній школі. Уважний, чуйний, з першого погляду міг зрозуміти стан учнів. Завжди охайний. Його називали «ходяча енциклопедія». Феодосій Трохимович був завідуючим заочним консультпунктом школи. Її так і називали «Федосьова школа». Багато односельців одержали в ній атестати про середню освіту.


Для вчорашнього студента Київського педінституту Петра Івановича Орди строкова служба в армії розпочалася в 1939 році під Ленінградом. А коли в грудні цього року почалася Фінська війна, 257-а та ще 8 дивізії сьомої армії і чотири танкових бригади першими були кинуті на штурм лінії Маннергейма. Оплачений дорогою ціною бойовий досвід Фінської кампанії пригодився молодому воїну і його однополчанам у Другій світовій війні, названу народом Великою Вітчизняною. Мужньо пережив Петро Іванович разом з однополчанами блокадні випробування холодом, голодом, нестачею боєприпасів. Був двічі контужений, нагороджений за мужність орденами «Червоної зірки», «Вітчизняної війни», медаллю «За відвагу». Після демобілізації у 1945 році збулася мрія фронтовика: він закінчив педінститут. 36 років працював директором школи у селі Семенівка. Славний шлях справді народних педагогів пройшли вони з дружиною Ганною Іллівною, виховали трьох дітей.


Член Ганна Демидівна в школі була відмінницею. На її шкільні роки припав голодомор 1933 року. Було тяжко, але вижили. Закінчила Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище. В роки Великої Вітчизняної війни працювала різноробочою в рідному селі. Швидко пролетіли 32 роки педагогічного стажу. Зараз Ганна Демидівна на заслуженому відпочинку.
Барабаш Ольга Макарівна у 16 років була насильно вивезена до Німеччини, де працювала на заводі. У хазяїв виконувала різні роботи: доїла корів, косила, дрова рубала, прала, прасувала, пекла хліб, а вечорами штопала, в’язала, латала. І так 3 роки. В село повернулася в вересні 1944 року, вступила у Львівський державний університет ім..Івана Франка. Більше 30 років працювала вчителем російської мови і літератури в Семенівській середній школі.


У 1943 році після визволення села організував навчання в школі Тихий Петро Петрович, який до війни закінчив Полтавський учительський інститут (факультет української мови). Якого б лиха не доводилося тоді зазнати, він завжди допомагав зберегти душу, пережити труднощі.


У 1948 році в селі утворилася заочна школа, керівником був Гресько Феодосій Трохимович, який у 1958-1980 роках був заступником директора з навчально-виховної роботи в Семенівській середній школі. У 1950 році силами односельчан і вчителів була збудована нова десятирічна школа. Будувалася вона методом народної будови. Посильну допомогу в будівництві школи надавали колгоспи ім.Щорса с.Леляки та ім.Богдана Хмельницького с. Семенівка.


В 1952 року педагогічний колектив очолив Орда Петро Іванович. На протязі тридцяти років він був беззмінним директором школи. За час його керівництва школа була однією з найкращих в Березанському пізніше в Баришівському районах. Першим заступником директора з навчально-виховної роботи в новій школі був Таратура Дмитро Євдокимович, потім його змінив Гресько Федось Трохимович. Ці керівники зуміли згуртувати колектив і направити його роботу на постійне удосконалення навчально-виховного процесу. Самі вони неодноразово отримували нагороди від районного і обласного відділів народної освіти.(Додаток І)


За заслуги в розвитку народної освіти Указом Президії Верховної Ради УРСР від 01 березня 1966 року вчительці української мови та літератури Орді Ганні Іллівні було присвоєно почесне звання Заслуженого вчителя школи Української РСР. Вчителька нагороджена медаллю імені Макаренка, грамотами облвно та райвно. Ганна Іллівна мала педагогічний стаж 36 років.(Додаток 2)


З 1952 по 1984 рік працювала вчителькою української мови та літератури в Семенівській середній школі. За час роботи в школі показала себе як здібний педагог і гуманний товариш. Вона досконало володіла методикою викладання предмета, сумлінно готувалася до уроків, проводила їх на високому науковому та ідейному рівні. Кабінет української мови та літератури був один з кращих у районі. Ганна Іллівна тривалий час була наставником молодих вчителів. Вона щиро ділилася з ними секретами педагогічної майстерності. Була завідуючим Семенівським консультпунктом Баришівської заочної школи.


Вчителька проводила велику громадську роботу. Вона буда обрана головою жіночої Ради с.Семенівка, Ганна Іллівна була членом профспілкової організації, активним лектором товариства «Знання». Систематично виступала з лекціями на педагогічні теми серед населення сіл Семенівка та Леляки. Керувала літературно-драматичним гуртком та була сама активним учасником художньої самодіяльності при Будинку культури села Семенівка. Орда Ганна Іллівна відносилася до тих учителів, які для того, щоб бути щасливими, щоб прожити життя не марно і залишити по собі добру згадку, віддавали всю себе роботі.

В 1982 році Орда Петро Іванович пішов на заслужений відпочинок. Сотні учнів отримали путівку в життя за той час, коли він був директором школи. Директором школи став корінний житель с.Леляки, перший випускник Семенівської середньої школи – десятирічки, учитель фізичної культури Жеребко Іван Михайлович. Разом з ним працювали заступники: з навчально-виховної роботи Герасименко Любов Іванівна та виховної роботи Сергієнко Костянтин Якович.
Перед дирекцією школи постало важливе завдання - будівництво нової типової школи, так як стара школа будувалася, як тимчасова.

Навчання проходило у 4 корпусах, які вже перебували в аварійному стані. За короткий час силами односельчан і Березанського ПМК-11 школа була побудована.(Додаток 3)

1 вересня 1987 року учні с.Семенівки і Леляки сіли за парти в новій школі, з новими меблями, з новими технічними засобами навчання.(Дадаток 4) Традиційно цілеспрямовано працює педагогічний колектив школи. Учителі Хобта Любов Іванівна, Барабаш Світлана Михайлівна, Кислян Валентина Станіславівна, Лаптєва Ганна Василівна одержали звання «Старший учитель», сім вчителів відзначені значком «Відмінник освіти України», нагороджені грамотами райвно, Міністерства освіти і науки України.

В школі працюють за принципом: діяльність вчителя – це духовна творчість, в якій він художник, а виховання – мистецтво. Тому враховуючи особистість учнівського колективу, вчителі намагаються розкрити та розвинути здібності кожного учня, прагнуть допомогти кожній дитині знайти себе в колективі, самовизначитися. З ініціативи Пономаренка Володимира Іванович (колишнього організатора позакласної роботи) в 1994 році була заснована шкільна республіка «Вікторія». Це гуманна, самостійна шкільна організація. Вона діє відповідно Декларації ООН «Про права людини», Конституції України, та Статуту Семенівської середньої школи. Республіка співробітничає з усіма дитячо-юнацькими і громадськими організаціями.
У 2000 році Жеребко Іван Михайлович пішов на заслужений відпочинок, а педагогічний колектив очолила Лаптєва Ганна Василівна, яка разом з заступниками Герасименко Любов Іванівною та Лепехою Тетяною Петрівною гідно продовжують справу попередніх керівників.

З 2005 року і на сьогоднішній день школу очолює Сологуб Володимир Миколайович, вчитель «вищої категорії», «Відмінник освіти України».
В школі працюють висококваліфікавані педагогічні кадри. Значну роль у поліпшенні якісного складу педагогічних кадрів відіграє Київський обдасни інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Педагогічний колектив нараховує 18 вчителів. З них 17 вчителів маю вищу освіту, а 1 середню спеціальну. Серед них мають нагороду «Відмінник освіти України»: Сологуб Володимир Миколайович, Герасименко Любов Іванівна, Карнаух Іван Єгорович, Лаптєва Ганна Василівна, Божко Катерина Петрівна, спеціаліст вищої категорії – 7 чоловік.
Результатом плідної роботи педагогічного колективу є те, що щорічно закінчують школу випускники з золотими і срібними медалями, вступають у вищі навчальні заклади, щоб отримати відповідні фахові знання і застосовувати їх у розбудові молодої незалежної України. За останні 2 роки за рейтинговою оцінкою серед шкіл району Семенівська ЗОШ І-ІІІ ступенів посідає 4 місце.

За останнє десятиріччя зроблений великий крок у справі технічного і технологічного забезпечення навчально-виховного процесу. На сьогодні майже забезпечена технічними засобами навчання, маємо комп’ютерний клас. Школа підключена до всесвітньої інформаційної мережі Інтернет, що дає можливість індивідуалізувати навчання, формувати свідомість, реалізувати принцип організації навчання на основі пошуку знань.

Основною метою роботи педагогічного колективу є розвиток особистості, людських цінностей, виховання в учнів обов’язку, честі і совісті, відповідальності за долю України.

Активізації позашкільної роботи сприяє проведення різноманітних масових заходів, які проводяться разом з керівництвом сільського будинку культури, спортивні змагання серед старшокласників та випускників школи. Учні школи беруть участь у районних та обласних конкурсах, де займають призові місця. В школі працюють гуртки: «Юні екскурсоводи» (керівник Герасименко Л.І.), «Веселі клаптики» (керівник Лепеха О.Г)., «Палітра» (керівник Білявська О.В.), «Театр слова» (керівник Косюхно Ж.Й.), «Волейбольна секція» (керівник Сологуб В.М.), клуб «Ерудит» (керівник Лепеха Т.П.), ДЮП «Іскорка» (керівник Жирова О.М.).

Цілеспрямованість, професіоналізм, уміння згуртувати колектив, спрямувати його на пошук ефективних форм і методів навчально-виховного процесу та позашкільної роботи характерні для В.М.Сологуба – директора школи.
Людство знаходиться у ХХІ столітті. ХХ століття стає історією. Якою саме ? Які віхи воно вписало в літопис нашої школи? Що закарбувалося в нашій пам’яті, в пам’яті наших батьків, дідів і прадідів? Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, коли ти не усвідомлюєш свого коріння, коли ти на знаєш історію свого народу.
Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду і племені, а сьогодні наше прагнення знати своє минуле свідчить про духовне відродження нашого народу. (Додаток 5)

/Files/images/2015-2016_navchalniy_rk_/dodatki_/ea3790f48e25.gifМатеріал підготувала Герасименко Любов Іванівна - вчитель історії та Київщинознавства Семенівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Кiлькiсть переглядiв: 66

Коментарi